«Нам не вистачає робочих рук»: як запорізький бізнес шукає кадри та чому роботодавці говорять про кризу профосвіти

Повномасштабна війна загострила кадрову кризу, з якою український бізнес стикався ще до 2022 року. Підприємства у Запоріжжі говорять про дефіцит робітничих спеціальностей, складнощі з пошуком молодих фахівців та необхідність самостійно донавчати працівників уже безпосередньо на виробництві. Водночас роботодавці кажуть: проблема не лише у війні, мобілізації чи виїзді людей за кордон, а й у тому, що професійна освіта часто не встигає за реальними потребами ринку.

«Бізнес. Запоріжжя» поспілкувалася з представниками запорізького бізнесу про те, чому підприємствам бракує швачок, технологів, конструкторів та кухарів, як роботодавці намагаються утримати працівників і чому готові вкладати власні гроші у навчання кадрів. Своїм досвідом поділилися співвласник компанії ТТХ Роман Левицький, керівник та співзасновник ТОВ «ТРІАДА ЛТД КО» Кирило Красносельський та директор пекарні «Урожай», мережі їдалень «Кухня» й «Майстерні пончиків» Олексій Пучков.

Підписуйтесь на наш інстаграм!

«Ми закриваємо лише 25% потреб»: як легка промисловість виживає без швачок

Роман Левицький – співвласник запорізької компанії ТТХ, яка виробляє тактичний, військовий та інтерактивний одяг. Каже: головна проблема сьогодні – не обладнання і навіть не замовлення, а люди.

За його словами, підприємство зараз не може закрити більшу частину потреб клієнтів саме через нестачу працівників.

Наразі на нашому виробництві ми закриваємо потреби клієнтів приблизно на 25%. Через те, що немає робочих рук, ми не можемо виробляти більше, хоча замовлення є, – розповідає Роман.

Підприємство готове брати людей навіть із мінімальним досвідом, навчати їх та оплачувати стажування. Проте результат, каже Левицький, часто не виправдовує вкладених ресурсів.

У нас був власний мініцентр навчання. Ми за свої гроші навчали, оплачували стажування. Через програму пройшли 13 людей, але залишилися працювати лише двоє, – зазначає підприємець.

Однією з головних причин кадрової кризи він називає розрив між програмами профосвіти та реальними потребами виробництва.

Випускники після коледжів або училищ не готові навіть на 30% до роботи на виробництві. Їм не вистачає практики, вони не вміють працювати зі складними вузлами, які є у будь-якому виробі, – каже Роман.

Водночас він наголошує: сучасне виробництво вже давно не схоже на стереотипні фабрики минулого.

У нас світлі приміщення, нове обладнання, кондиціонування, офіційне працевлаштування, відпустки, лікарняні та зарплати вище середніх по Запоріжжю. Але навіть це не вирішує проблему дефіциту кадрів, – підкреслює засновник компанії ТТХ.

За словами Романа Левицького, сьогодні швейна галузь має великі перспективи для молоді, особливо для творчих людей.

Це професія, яка завжди буде потрібною. Одяг потрібен завжди. А якщо людина хоче створювати власний бренд або працювати на себе – можливості взагалі безмежні, – наголошує підприємець.

Бізнес готовий навчати сам, але людей стає все менше

Про кадровий дефіцит говорить і Кирило Красносельський – керівник та співзасновник запорізького підприємства «ТРІАДА ЛТД КО», яке займається виробництвом та постачанням зварювального обладнання й автоматизації.

Підприємство працює із сучасними технологіями та роботизованими комплексами, однак для такого виробництва знайти працівників стає дедалі складніше.

Під час війни проблема кадрів дуже загострилася. Ми можемо розширюватися, але людей знайти дуже важко, – зазначає він.

Раніше підприємство активно співпрацювало із Запорізькою політехнікою: представники компанії брали участь у дипломних комісіях, відбирали студентів ще під час навчання та поступово адаптували їх до роботи.

Тепер, каже підприємець, через онлайн-навчання цей механізм фактично перестав працювати.

Студентів, які реально навчаються офлайн, дуже мало. Раніше ми шукали молодих спеціалістів через університети, зараз це набагато складніше, – розповідає Кирило.

Сьогодні компанія змушена суттєво знижувати вимоги до кандидатів та навчати людей уже безпосередньо на виробництві.

Нам зараз важливо, щоб у людини була вища технічна освіта і бажання працювати. Все інше ми готові вкладати самі – навчати, адаптовувати, – підкреслює він.

Для цього компанія разом із Запорізькою політехнікою створила сучасну лабораторію робототехніки, де студенти можуть працювати із сучасним обладнанням ще під час навчання.

Втім, навіть це не розв’язує проблему повністю. Однією з причин дефіциту кадрів бізнес називає війну, мобілізацію та релокацію людей.

Чоловіки часто бояться офіційно працевлаштовуватись. Багато людей виїхали. І це проблема не лише нашого підприємства, – каже Красносельський.

Попри це, компанія продовжує шукати працівників через університети, сайти вакансій, ветеранські організації та центр зайнятості.

Ми готові брати ветеранів, готові перевчати людей за власний рахунок, аби вони працювали, – додає підприємець.

Від студентських конкурсів до перекваліфікації дорослих: як бізнес шукає кухарів та пекарів

Інший підхід до пошуку кадрів має директор запорізької пекарні «Урожай», мережі їдалень «Кухня» та «Майстерні пончиків» Олексій Пучков.

Його компанія активно співпрацює із Запорізьким професійним коледжем готельно-ресторанного бізнесу: проводить конкурси для студентів, бере молодь на практику та знайомить майбутніх працівників із закладами ще під час навчання.

Ми постійно співпрацюємо з коледжем, проводимо конкурси, беремо студентів на практику. Таким чином вони бачать нас як роботодавця і можуть зрозуміти, чи цікаво їм працювати у цій сфері, – пояснює він.

Водночас і в ресторанній сфері бізнесу бракує кваліфікованих працівників.

Найважче знайти людей, які вміють щось робити руками – кухарів, технологів, шеф-кухарів. Людей, які можуть самостійно налагодити роботу кухні, дуже мало, – каже підприємець.

Часто підприємство бере людей без профільної освіти та навчає їх уже на місці.

Ми перепрофільовували людей із машинобудування, брали тих, хто просто любив готувати вдома. І вони ставали хорошими працівниками, – розповідає Олексій.

Також компанія працювала із благодійним фондом DORKAS, який допомагає дорослим людям отримати нову професію.

Ми брали людей буквально “з вулиці”, навчали їх разом із фондом. Дехто потім залишився працювати у нас, – додає він.

За словами підприємця, саме перекваліфікація дорослих людей може частково допомогти бізнесу закривати кадровий дефіцит.

«Люди – найважливіше»

Усі троє підприємців говорять про одну й ту саму проблему: бізнес готовий вкладатися у людей, навчати їх та створювати сучасні умови праці, але системно вирішити кадрову кризу без змін у професійній освіті буде складно.

Роман Левицький переконаний: зараз Україні потрібна реформа профтехосвіти, яка більше орієнтуватиметься на практику та потреби роботодавців.

Люди сьогодні – це найважливіше. Обладнання можна купити, гранти знайти, цехи відкрити. Але без людей це все не працює, – наголошує він.

Підприємці сходяться в одному: сучасна профтехосвіта потребує більш тісного зв’язку з роботодавцями та виробництвом. На їхню думку, навчальні програми мають більше уваги приділяти практичним навичкам, сучасному обладнанню та реальним потребам підприємств. Бізнес уже зараз бере студентів на практику, допомагає оснащувати навчальні лабораторії, проводить профорієнтаційні заходи та готовий долучатися до підготовки майбутніх працівників.

Водночас роботодавці переконані, що для системних змін необхідне оновлення підходів до професійної освіти на державному рівні, адже саме від якості підготовки кадрів залежить розвиток підприємств, які продовжують працювати й створювати робочі місця у прифронтовому Запоріжжі.